Під завершення 2024 року до бібліотеки надійшов приголомшливий відголос масштабного проєкту, ініційованого та організованого бібліотекою у 2023 році.
Колишній Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у своїй книзі «Моя війна» описав день, коли до його офісу завітали діти з Національної бібліотеки України для дітей: «Сьогодні 26 серпня 2023 року о 10-й ранку я зустрічався з ними. Семеро дітлахів від 4-х до 10-ти років прийшли до мене зі своїми наставниками з Національної бібліотеки України для дітей, щоб подарувати мені зроблену своїми руками вишиванку, яку вони підготували ще до Дня вишиванки. …Я точно знаю, що їхні обличчя я пам’ятатиму рівно стільки, скільки житиму. Саме для них і заради них ми битимемося». Саме ці слова хочемо залишити тут, в нашому проєкті #ПРОбібліотеку #story_room
#ВалерійЗалужний. Історія перша:
«…Ранiше, вже пiд час широкомасштабної arpeciї, працiвники Офiсу Президента менi не раз дорiкали за часте спiлкування з дiтьми. Скажу чесно, я навiть з дiтьми загиблих воїнiв давно зустрiчався. Не тому, що боявся критики з Офiсу Президента, нi. Просто не вистачало часу.
Але цей вiзит був особливий. Дiтки не лише прийшли подивитися на «залiзного генерала». Вони прекрасно усвідомлювали, до кого завiтали, точно розумiли, хто я i чим займаюся. Знали, за що я хвилююся i за що борюся.
Це дiти вiйни. Такi маленькi, чистенькi янголята, якi розповiдали icтopiї, спiвали пiсень i читали вiршики найголовнiшому вiйськовому в надiї, що саме це допоможе йому виграти вiйну. Менi важко було й слово зронити, адже я розумiв, що цi малесенькi особистостi – теж учасники цього найжахливiшого процесу пiд назвою «вiйна». Не знаю, чи згадає хтось із них через багато-багато рокiв нашу зустрiч. Зустрiч з Головнокомандувачем Збройних сил України в роки вiйни» – так написав Валерій Залужний.
А ми додамо: ніколи не забудуть! Ця зустріч була такою довгоочікуваною, багато разів переносилася-відкладалася (з цілком зрозумілих причин). Готувалася у повній секретності. Організована була миттєво. Окрім того, після зустрічі просили не розголошувати жодної інформації щодо зустрічі, локації та ін., і навіть світлини були оброблені. І знаєте що?! Наші діти до виходу книги терпляче мовчали і не хизувалися розповідями про зустріч, а також подарунками від Головнокомандувача. Вже сьогодні ми можемо розповідати про це. Тому спочатку публікуємо історію від головної особи, а наступні будуть від наших читачів.
