Що я скажу Солдату Перемоги
Національно-патріотичний рух підтримки захисників «Що я скажу Солдату Перемоги».
Дитячі роботи на знак подяки військовослужбовцям за мужність і героїзм, надійний захист рідної землі, подвиги, які щоденно наближають довгоочікувану Перемогу.
Дегтяренко Артем. Одеська область, Подільський район, село Коси.
Війна – найбільше лихо для людини Вона приносить невимовний біль.
Несе на своїх крилах тугу, плач дитини
Та невгамовний смуток всіх батьків
Вступають добровольці в ЗСУ,
Там зброя в них надійний друг
І кожен хто стоїть на варті,
Стоїть, щоб ми могли спокійно спати.
Від всього серця, дякую тобі Солдате!
Нехай здоров'я, сили та наснага
Допомогають у подальшому житті.
Щоб у майбутньому розквітла Україна
І квітли з нею її доньки і сини.
Війна – найбільше лихо для людини Вона приносить невимовний біль.
Несе на своїх крилах тугу, плач дитини
Та невгамовний смуток всіх батьків
Вступають добровольці в ЗСУ,
Там зброя в них надійний друг
І кожен хто стоїть на варті,
Стоїть, щоб ми могли спокійно спати.
Від всього серця, дякую тобі Солдате!
Нехай здоров'я, сили та наснага
Допомогають у подальшому житті.
Щоб у майбутньому розквітла Україна
І квітли з нею її доньки і сини.
Барабаш Поліна, 13 років.
« Що Я скажу Солдату Перемоги»
Я дякую тобі, Солдате Перемоги,
За все, що виніс на своїх плечах
За те, що боронив наш край від орків
Бо ти герой... Таким ти був весь час!
Ти спав в окопах, терплячі негоду
Ти бачив страх в очах дітей своїх
Але ти мужньо йшов до Перемоги
Бо ти герой... Схиляюсь я до ніг!
Я кожну ранку сонечком промию
Я буду вітром шепотіть слова,
Щоб ти живим, здоровим повернувся
Тебе чекає вдома вся твоя рідня.
За ту відвагу, що тобі довелось,
На полі бою винести в собі
Я помолюсь за тебе, Переможець.
Бо ти герой... Я дякую тобі!
Одеська область , Подільський район, село Чубівка
« Що Я скажу Солдату Перемоги»
Я дякую тобі, Солдате Перемоги,
За все, що виніс на своїх плечах
За те, що боронив наш край від орків
Бо ти герой... Таким ти був весь час!
Ти спав в окопах, терплячі негоду
Ти бачив страх в очах дітей своїх
Але ти мужньо йшов до Перемоги
Бо ти герой... Схиляюсь я до ніг!
Я кожну ранку сонечком промию
Я буду вітром шепотіть слова,
Щоб ти живим, здоровим повернувся
Тебе чекає вдома вся твоя рідня.
За ту відвагу, що тобі довелось,
На полі бою винести в собі
Я помолюсь за тебе, Переможець.
Бо ти герой... Я дякую тобі!
Одеська область , Подільський район, село Чубівка
Мойсенець Максим, 13 років.
Дорогий солдат!
Ти мені, як старший брат!
Я щодня молюся Богу,
Щоб надав він допомогу.
І тобі, і побратимам,
І братам, і сестрам милим.
Щоби ви були сміливі,
Сильні, мужні та вродливі.
Щоб змогли ви подолати
Того звіра, що прийшов до моєї хати.
Бий же ворога, мій брат!
Захищай нас із сестрою.
Прийде перемоги час - Ми зустрінемось з тобою!
Слава Україні та її захисникам!
Одеська область, Подільський район, село Новоселівка.
Дорогий солдат!
Ти мені, як старший брат!
Я щодня молюся Богу,
Щоб надав він допомогу.
І тобі, і побратимам,
І братам, і сестрам милим.
Щоби ви були сміливі,
Сильні, мужні та вродливі.
Щоб змогли ви подолати
Того звіра, що прийшов до моєї хати.
Бий же ворога, мій брат!
Захищай нас із сестрою.
Прийде перемоги час - Ми зустрінемось з тобою!
Слава Україні та її захисникам!
Одеська область, Подільський район, село Новоселівка.
*Твій славний подвигу, Солдате,
Ми будем прославляти у віках!
Як син та батько, друг та брате
За волю й мир боролись у полях.
Як стояли Ви на захисті кордонів,
Оберігаючи країну Ви свою.
Як ворогів десятки ешелонів,
Поклали у нерівному бою.
Так хай цвіте у квітах Ваша доля,
Здоров`я й щастя поруч завжди йдуть.
І подвиг височіє як тополя,
А рідні й близькі щастя Вам несуть.
Автор: Пацеля Мирослава – читачка бібліотеки-філіалу № 3КЗК «Міська дитяча бібліотека» КМР, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг
Ми будем прославляти у віках!
Як син та батько, друг та брате
За волю й мир боролись у полях.
Як стояли Ви на захисті кордонів,
Оберігаючи країну Ви свою.
Як ворогів десятки ешелонів,
Поклали у нерівному бою.
Так хай цвіте у квітах Ваша доля,
Здоров`я й щастя поруч завжди йдуть.
І подвиг височіє як тополя,
А рідні й близькі щастя Вам несуть.
Автор: Пацеля Мирослава – читачка бібліотеки-філіалу № 3КЗК «Міська дитяча бібліотека» КМР, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг
Лист
«Що я скажу солдату Перемоги»
Тому, хто поверне нам мирне небо.
Тому, хто захищає життя мільйонів, щоденно ризикуючи власним.
Тому, хто не боїться смерті, глузуючи з неї.
Тому, хто пройшов через пекло, у яке, сподіваюся, більше не повернеться.
Перш за все я хочу подякувати Тобі. Хоча мої слова подяки потонуть у тисячах інших, які Ти чутимеш кожного дня, кожної години, кожної хвилини. Усі українці воліють сказати, що ти заслуговуєш на все найкраще, хоча зараз, мабуть, мрієш лише про гарячу ванну та затишний вечір у родинному колі. Впевнена, що тиша і спокій – це все, чого тобі зараз хочеться, звичайно, окрім перемоги. Але знай – вона близько.
Колись ніхто навіть не міг уявити собі, наскільки цінними є звичні для нас речі. Власне житло, не зруйноване вибухами, блакитне небо з легкими хмаринками замість ворожих винищувачів, спів птахів замість звуку сирен, дитячий сміх замість схлипів… Останні роки нагадують моторошний сон, від якого неможливо прокинутися. Лише Ти здатен вирвати з кривавих кігтів мороку нашу країну. Лише Ти та Твої побратими одного дня назавжди закінчать це безумство. І, будь ласка, після того, як настане цей щасливий день, потурбуйся про себе. Будуй своє щасливе життя, адже ти вже збудував його для всієї України! Відвідуй найкрасивіші місця, купуй речі, про які давно мріяв, пам’ятай, що Ти на це заслуговуєш, та якнайшвидше стирай зі своєї пам’яті те пекло, яке Ти пройшов. Сподіваюся, що рани, які воно залишило на Твоїй світлій душі, скоро загоються.
Україна відновиться з попелу та руїн, лани знову шумітимуть золотим колоссям, у відбудованих хатах завжди буде світло та затишок, а з решток ворогів проростуть соняхи. І все це завдяки Тобі та тисячам твоїх побратимів. Щиро бажаю вам повернутися додому переможцями, подолати усі труднощі, які з’являтимуться на вашому життєвому шляху, відновити справедливість та принести мир на рідну землю. Я вірю у вас! Залишилося зовсім трішки!
З повагою та вдячністю…
Автор: Пацеля Ярослава – читачка бібліотеки-філіалу № 3
КЗК «Міська дитяча бібліотека» КМР,
Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг
«Що я скажу солдату Перемоги»
Тому, хто поверне нам мирне небо.
Тому, хто захищає життя мільйонів, щоденно ризикуючи власним.
Тому, хто не боїться смерті, глузуючи з неї.
Тому, хто пройшов через пекло, у яке, сподіваюся, більше не повернеться.
Перш за все я хочу подякувати Тобі. Хоча мої слова подяки потонуть у тисячах інших, які Ти чутимеш кожного дня, кожної години, кожної хвилини. Усі українці воліють сказати, що ти заслуговуєш на все найкраще, хоча зараз, мабуть, мрієш лише про гарячу ванну та затишний вечір у родинному колі. Впевнена, що тиша і спокій – це все, чого тобі зараз хочеться, звичайно, окрім перемоги. Але знай – вона близько.
Колись ніхто навіть не міг уявити собі, наскільки цінними є звичні для нас речі. Власне житло, не зруйноване вибухами, блакитне небо з легкими хмаринками замість ворожих винищувачів, спів птахів замість звуку сирен, дитячий сміх замість схлипів… Останні роки нагадують моторошний сон, від якого неможливо прокинутися. Лише Ти здатен вирвати з кривавих кігтів мороку нашу країну. Лише Ти та Твої побратими одного дня назавжди закінчать це безумство. І, будь ласка, після того, як настане цей щасливий день, потурбуйся про себе. Будуй своє щасливе життя, адже ти вже збудував його для всієї України! Відвідуй найкрасивіші місця, купуй речі, про які давно мріяв, пам’ятай, що Ти на це заслуговуєш, та якнайшвидше стирай зі своєї пам’яті те пекло, яке Ти пройшов. Сподіваюся, що рани, які воно залишило на Твоїй світлій душі, скоро загоються.
Україна відновиться з попелу та руїн, лани знову шумітимуть золотим колоссям, у відбудованих хатах завжди буде світло та затишок, а з решток ворогів проростуть соняхи. І все це завдяки Тобі та тисячам твоїх побратимів. Щиро бажаю вам повернутися додому переможцями, подолати усі труднощі, які з’являтимуться на вашому життєвому шляху, відновити справедливість та принести мир на рідну землю. Я вірю у вас! Залишилося зовсім трішки!
З повагою та вдячністю…
Автор: Пацеля Ярослава – читачка бібліотеки-філіалу № 3
КЗК «Міська дитяча бібліотека» КМР,
Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг
За ясне сонце,
Мирний ранок,
За кожен день
Та за світанок
Я буду дякувати вам
За мирний спокій
Й чисте небо
Небес блакить,
Пташок у небі
Та по при все молю я Бога,
Щоб він відкрив Вам всі дороги,
Щоб вигнати оте все «зло»,
Яке у край наш приповзло.
Щоб вигнати нарешті з «хати»
Отого ката-супостата,
Що мову нашу хоче «вбити».
Та Ви йому вламайте «крила»,
Нехай повзе в свою «пітьму»,
Бо волю нашу не зломити,
Тіла додолу «не схилити»
Й культуру не зганьбить йому.
Бо ми – нащадки – «світу» діти
Добру і правді завжди служим,
Закону Світу не порушим
Й «свого» не будем дарувати,
Бо в нас єдина «сива мати» –
Як в запорожців славна Січ
Й ворога голови з пліч
Впадуть, як здума нас забрати
До себе у «пітьму» свою.
Та не бувать цьому ніколи,
Бо честь і гідність нам «соколи»
Відстоять завжди у бою
За Україну за свою.
А ми повіки будем вдячні
Нашим братам, синам, батькам,
Які «орду» всю подолали
І захистили землю нам.
Низький уклін Вам
Шлю, солдати.
Ми всі чекаємо на вас:
До дому швидше повертайте
У мирний той – спокійний час.
Солдати, милі мої, рідні
Я шлю великий вам привіт!
Скоріш ви ворога «розбийте»
Та повертайтесь у ті дні,
Де щастя й спокій панували,
Де мирно усі ми жили.
Нехай настане Перемога,
Така жадана для всіх нас
І Ви – захисники, герої
Повернетеся всі до нас:
До рідних всіх своїх,
Що так чекали вони Вас,
Що гіркі сльози проливали,
Молили Господа за Вас,
Що віддавали усі сили,
Щоб тільки ви живі були
І всіх святих просили щиро,
Щоб силу й мужність вам дали,
Щоб життя вам дарували
Та здоров`я на роки,
Щоб швидше Ви до нас вертались
Сміливі наші «козаки».
Назавжди Ви – герої наші,
Які спасли нас від «біди».
Навік ми будем шанувати
Та славити Вас у віки!
Автор: Квач Карина, 12 років – читачка бібліотеки-філіалу № 3 КЗК «Міська дитяча бібліотека» КМР
Мирний ранок,
За кожен день
Та за світанок
Я буду дякувати вам
За мирний спокій
Й чисте небо
Небес блакить,
Пташок у небі
Та по при все молю я Бога,
Щоб він відкрив Вам всі дороги,
Щоб вигнати оте все «зло»,
Яке у край наш приповзло.
Щоб вигнати нарешті з «хати»
Отого ката-супостата,
Що мову нашу хоче «вбити».
Та Ви йому вламайте «крила»,
Нехай повзе в свою «пітьму»,
Бо волю нашу не зломити,
Тіла додолу «не схилити»
Й культуру не зганьбить йому.
Бо ми – нащадки – «світу» діти
Добру і правді завжди служим,
Закону Світу не порушим
Й «свого» не будем дарувати,
Бо в нас єдина «сива мати» –
Як в запорожців славна Січ
Й ворога голови з пліч
Впадуть, як здума нас забрати
До себе у «пітьму» свою.
Та не бувать цьому ніколи,
Бо честь і гідність нам «соколи»
Відстоять завжди у бою
За Україну за свою.
А ми повіки будем вдячні
Нашим братам, синам, батькам,
Які «орду» всю подолали
І захистили землю нам.
Низький уклін Вам
Шлю, солдати.
Ми всі чекаємо на вас:
До дому швидше повертайте
У мирний той – спокійний час.
Солдати, милі мої, рідні
Я шлю великий вам привіт!
Скоріш ви ворога «розбийте»
Та повертайтесь у ті дні,
Де щастя й спокій панували,
Де мирно усі ми жили.
Нехай настане Перемога,
Така жадана для всіх нас
І Ви – захисники, герої
Повернетеся всі до нас:
До рідних всіх своїх,
Що так чекали вони Вас,
Що гіркі сльози проливали,
Молили Господа за Вас,
Що віддавали усі сили,
Щоб тільки ви живі були
І всіх святих просили щиро,
Щоб силу й мужність вам дали,
Щоб життя вам дарували
Та здоров`я на роки,
Щоб швидше Ви до нас вертались
Сміливі наші «козаки».
Назавжди Ви – герої наші,
Які спасли нас від «біди».
Навік ми будем шанувати
Та славити Вас у віки!
Автор: Квач Карина, 12 років – читачка бібліотеки-філіалу № 3 КЗК «Міська дитяча бібліотека» КМР
Солдати, ви – герої наші,
Захисники ви нашої землі,
Очистили ви землі наші
Від «нечисті» ви навіки.
Ви – гордість наша, наша сила,
Яку зродила ця земля.
Про подвиг Ваш неоціненний
Запам`ята повік Земля.
Нехай завжди здоров`я буде
І пам`ятають подвиг люди
Як воювали усі ви
І Перемогу здобули!
Автор: Квач Карина, 12 років – читачка бібліотеки-філіалу № 3 міста Кривий Ріг
Захисники ви нашої землі,
Очистили ви землі наші
Від «нечисті» ви навіки.
Ви – гордість наша, наша сила,
Яку зродила ця земля.
Про подвиг Ваш неоціненний
Запам`ята повік Земля.
Нехай завжди здоров`я буде
І пам`ятають подвиг люди
Як воювали усі ви
І Перемогу здобули!
Автор: Квач Карина, 12 років – читачка бібліотеки-філіалу № 3 міста Кривий Ріг
Юліана Колесникова, Харківський ліцей 8, 11-А клас
Бути - не бути Лютий застиг на календарі, Начебто вмить зупинилось життя. І вже летять, мов снігури, Мрії, надії, життя в небуття. Бути- не бути - вічне питання, Відповідь кожний знайде свою… Хтось зрадив вірі, заради бажання, Інші, з'єднавшись, пройшли всю війну! Пам'ять залишить те, що потрібно, Зрадників викреслить крейда життя…Наша країна задихає вільно! Тільки занадто висока ціна...
Бути - не бути Лютий застиг на календарі, Начебто вмить зупинилось життя. І вже летять, мов снігури, Мрії, надії, життя в небуття. Бути- не бути - вічне питання, Відповідь кожний знайде свою… Хтось зрадив вірі, заради бажання, Інші, з'єднавшись, пройшли всю війну! Пам'ять залишить те, що потрібно, Зрадників викреслить крейда життя…Наша країна задихає вільно! Тільки занадто висока ціна...
Котик Поліна, 10 років, Чернівецька область
Дорогий солдате! Мужній, незламний, відчайдушний воїне!
З перших днів війни ти залишив буденні справи і кинувся у пекельний бій, щоб захистити рідну землю, кожного з нас від ворожої навали. А інакше й бути не могло, адже в твоїх жилах тече козацька кров. Дякую, що ти захищав нас, і хоч як важко, нестерпно тобі було під пекучим сонцем, під проливними дощами та лютими морозами, від вибухів снарядів, ти не падав духом. Я молилася за тебе кожен день, як тільки вміло моє дитяче серденько, аби Бог давав тобі міцне здоров’я, силу та витримку. Мій хоробрий солдате, дякую тобі за те, що я могла гратися на вулиці з друзями і мирно засипати. Не один раз тебе хотіли зламати, але ти, як Прометей, знову і знову піднімав голову і безстрашно йшов уперед визволяти листа і села.
Ти доказав усьому світові, що таких вправних солдатів, як наші немає, що українська нація нескорена, що жодному ворогові не вдасться підкорити волелюбних українців, поставити їх на коліна та перетворити на рабів. Дякую тобі, хоробрий воїне за те, що я маю щасливе дитинство під мирним небом, що Україна має майбутнє.
Пишаюся тобою солдате Перемоги, солдате світла і добра! Своїми грудьми ти захистив не тільки Україну, а її майбутнє. Ти захистив увесь світ, здолавши темні сили зла. Бажаю вам, щоб ви всі живі і здорові повернулися до своїх матерів, дружин, коханих, дітей, котрі на вас чекають . Я молюся за тебе і за Україну!
Дякую тобі!!!
Дорогий солдате! Мужній, незламний, відчайдушний воїне!
З перших днів війни ти залишив буденні справи і кинувся у пекельний бій, щоб захистити рідну землю, кожного з нас від ворожої навали. А інакше й бути не могло, адже в твоїх жилах тече козацька кров. Дякую, що ти захищав нас, і хоч як важко, нестерпно тобі було під пекучим сонцем, під проливними дощами та лютими морозами, від вибухів снарядів, ти не падав духом. Я молилася за тебе кожен день, як тільки вміло моє дитяче серденько, аби Бог давав тобі міцне здоров’я, силу та витримку. Мій хоробрий солдате, дякую тобі за те, що я могла гратися на вулиці з друзями і мирно засипати. Не один раз тебе хотіли зламати, але ти, як Прометей, знову і знову піднімав голову і безстрашно йшов уперед визволяти листа і села.
Ти доказав усьому світові, що таких вправних солдатів, як наші немає, що українська нація нескорена, що жодному ворогові не вдасться підкорити волелюбних українців, поставити їх на коліна та перетворити на рабів. Дякую тобі, хоробрий воїне за те, що я маю щасливе дитинство під мирним небом, що Україна має майбутнє.
Пишаюся тобою солдате Перемоги, солдате світла і добра! Своїми грудьми ти захистив не тільки Україну, а її майбутнє. Ти захистив увесь світ, здолавши темні сили зла. Бажаю вам, щоб ви всі живі і здорові повернулися до своїх матерів, дружин, коханих, дітей, котрі на вас чекають . Я молюся за тебе і за Україну!
Дякую тобі!!!
Пишаюся, що я – УКРАЇНКА!
Чи зустрічали ви у своєму житті нав’язливу людину? Яка вам постійно говорить, що і як робити, без пояснення обмежує ваші дії, ігнорує ваше право на незалежність та контролює кожен ваш крок? Впевнена, що хоч раз в житті вам доводилося зустрічати таку людину. Якщо ні, то ви – справжній щасливчик!
А тепер давайте пригадаємо історичне минуле України. Чи зустрічалась нашій Батьківщині така нав’язлива країна? Ще б пак! Бажання Росії підкорити та контролювати Україну сягає своїм корінням далеко в сиву давнину. Зі сторінок підручника з історії дізнаємося про незліченні спроби Москви зайняти позицію командувача і вирішувати долю України. Завдяки ж своїй сміливості, волелюбності, українці у численних битвах доводили своє прагнення бачити Україну незалежною. Здавалося, що часи кровопролитних боїв минули, і, ми, сучасне покоління українців, яке живе в незалежній Україні, про це можемо тільки прочитати в книгах.
Зараз 21 сторіччя, ми всі виховані люди і живемо в цивілізованих країнах. Країнах, які не посягають на територію свого сусіда. Так було до 2014 року. Саме тоді Росія знову нагадала нам про свою підступність. Ця країна-агресор відкинула усі закони, переступила через незалежність України, знехтувала життям вільних українців. Наше прагнення розвиватися, стати європейською країною східний сусід не тільки не підтримав, а й всіляко намагається знищити. Але як фізично знищити волелюбний дух народу? Можна випускати сотні ракет, розстрілювати українські міста, вбивати українців, але незламність народу, його прагнення до незалежності вбити не можна. Ця волелюбність передається від покоління до покоління через українські пісні, перекази, легенди, казки, звичаї, і, навіть ,через борщ, який став нематеріальною спадщиною нашої країни.
Наш східний сусід стверджує, що ми, українці, помиляємося у своїх діях та прагненнях. У яких саме? Коли самостверджуємося як нація, відстоюємо незалежність своєї країни зі зброєю в руках? Наш український народ згуртувався і чинить міцний опір посяганням Росії поглинути нашу країну, зробити нас малоросами.
Можна погодитися тільки в одному: наша країна – молода. Але якщо ми, українці, робимо помилки, то це наші помилки, які відображатимуться у нашій історії і більше ні в чиїй. Ці помилки залишаться в минулому, їх будуть бачити майбутні покоління і оминати їх. Як говорив наш відомий земляк, Тарас Шевченко: «У всякого своя доля і свій шлях широкий…». Ми будуємо цей шлях розвитку країни самостійно, як ми бачимо і відчуваємо. Звичайно, він є важким і болючим. Але ми вистоїмо і переможемо!
Старченко Софія, 8-А клас,
Ліцей № 17 Павлоградської міської ради
Чи зустрічали ви у своєму житті нав’язливу людину? Яка вам постійно говорить, що і як робити, без пояснення обмежує ваші дії, ігнорує ваше право на незалежність та контролює кожен ваш крок? Впевнена, що хоч раз в житті вам доводилося зустрічати таку людину. Якщо ні, то ви – справжній щасливчик!
А тепер давайте пригадаємо історичне минуле України. Чи зустрічалась нашій Батьківщині така нав’язлива країна? Ще б пак! Бажання Росії підкорити та контролювати Україну сягає своїм корінням далеко в сиву давнину. Зі сторінок підручника з історії дізнаємося про незліченні спроби Москви зайняти позицію командувача і вирішувати долю України. Завдяки ж своїй сміливості, волелюбності, українці у численних битвах доводили своє прагнення бачити Україну незалежною. Здавалося, що часи кровопролитних боїв минули, і, ми, сучасне покоління українців, яке живе в незалежній Україні, про це можемо тільки прочитати в книгах.
Зараз 21 сторіччя, ми всі виховані люди і живемо в цивілізованих країнах. Країнах, які не посягають на територію свого сусіда. Так було до 2014 року. Саме тоді Росія знову нагадала нам про свою підступність. Ця країна-агресор відкинула усі закони, переступила через незалежність України, знехтувала життям вільних українців. Наше прагнення розвиватися, стати європейською країною східний сусід не тільки не підтримав, а й всіляко намагається знищити. Але як фізично знищити волелюбний дух народу? Можна випускати сотні ракет, розстрілювати українські міста, вбивати українців, але незламність народу, його прагнення до незалежності вбити не можна. Ця волелюбність передається від покоління до покоління через українські пісні, перекази, легенди, казки, звичаї, і, навіть ,через борщ, який став нематеріальною спадщиною нашої країни.
Наш східний сусід стверджує, що ми, українці, помиляємося у своїх діях та прагненнях. У яких саме? Коли самостверджуємося як нація, відстоюємо незалежність своєї країни зі зброєю в руках? Наш український народ згуртувався і чинить міцний опір посяганням Росії поглинути нашу країну, зробити нас малоросами.
Можна погодитися тільки в одному: наша країна – молода. Але якщо ми, українці, робимо помилки, то це наші помилки, які відображатимуться у нашій історії і більше ні в чиїй. Ці помилки залишаться в минулому, їх будуть бачити майбутні покоління і оминати їх. Як говорив наш відомий земляк, Тарас Шевченко: «У всякого своя доля і свій шлях широкий…». Ми будуємо цей шлях розвитку країни самостійно, як ми бачимо і відчуваємо. Звичайно, він є важким і болючим. Але ми вистоїмо і переможемо!
Старченко Софія, 8-А клас,
Ліцей № 17 Павлоградської міської ради
ВІРШ, АВТОР КОТИК ДМИТРО, 9КЛАС
Солдате, дякую тобі уклінно,За те, що можу спать спокійно,За те, що вранці прокидаюсь-Тобі низенько я вклоняюсь!Щоб ми могли спокійно жити-Тобі доводиться служити.Ти мужньо всіх охороняєш,Хоч небезпека всюди- знаєш.Я пишаюсь, солдате, тобою,І не знаю, що було б зі мною,Якби зброю до рук ти не взяв,Хто б нас мужньо тоді захищав?Ми б не встояли, ні, ми б пропали,Але хлопці мужньо повстали,Залишили дитину й дружину,Щоб врятувати рідну Батьківщину!Я молюся за тебе, солдате,Все, що маю хотіла б віддати,Тільки, щоб повернувся додому, Ця війна не потрібна нікому!Бережи себе, просимо дуже,Ми Богу молимось за тебе друже!
Солдате, дякую тобі уклінно,За те, що можу спать спокійно,За те, що вранці прокидаюсь-Тобі низенько я вклоняюсь!Щоб ми могли спокійно жити-Тобі доводиться служити.Ти мужньо всіх охороняєш,Хоч небезпека всюди- знаєш.Я пишаюсь, солдате, тобою,І не знаю, що було б зі мною,Якби зброю до рук ти не взяв,Хто б нас мужньо тоді захищав?Ми б не встояли, ні, ми б пропали,Але хлопці мужньо повстали,Залишили дитину й дружину,Щоб врятувати рідну Батьківщину!Я молюся за тебе, солдате,Все, що маю хотіла б віддати,Тільки, щоб повернувся додому, Ця війна не потрібна нікому!Бережи себе, просимо дуже,Ми Богу молимось за тебе друже!
Хай буде мир на всій землі!)
Мій любий солдате, як добре, що ти в мене є!)
Щодня молюся Всевишньому, щоб оберігав тебе і твоїх побратимів. Щодня, щогодини, щохвилини, щосекунди вірю, що ПЕРЕМОГА буде за нами.
Я щиро тобі вдячна за все, що ти робиш... Ти- мій герой! І я тобою пишаюся. Твоєю мужністю захоплювався і захоплюється весь світ. Обіймаю віртуально.
Дякую за все!
Люблю, поважаю, захоплююсь, вірю! Олександра, 11 років.
Мій любий солдате, як добре, що ти в мене є!)
Щодня молюся Всевишньому, щоб оберігав тебе і твоїх побратимів. Щодня, щогодини, щохвилини, щосекунди вірю, що ПЕРЕМОГА буде за нами.
Я щиро тобі вдячна за все, що ти робиш... Ти- мій герой! І я тобою пишаюся. Твоєю мужністю захоплювався і захоплюється весь світ. Обіймаю віртуально.
Дякую за все!
Люблю, поважаю, захоплююсь, вірю! Олександра, 11 років.
