Що я скажу Солдату Перемоги
Національно-патріотичний рух підтримки захисників «Що я скажу Солдату Перемоги».
Дитячі роботи на знак подяки військовослужбовцям за мужність і героїзм, надійний захист рідної землі, подвиги, які щоденно наближають довгоочікувану Перемогу.
Котик Поліна, 10 років, Чернівецька область
Дорогий солдате! Мужній, незламний, відчайдушний воїне!
З перших днів війни ти залишив буденні справи і кинувся у пекельний бій, щоб захистити рідну землю, кожного з нас від ворожої навали. А інакше й бути не могло, адже в твоїх жилах тече козацька кров. Дякую, що ти захищав нас, і хоч як важко, нестерпно тобі було під пекучим сонцем, під проливними дощами та лютими морозами, від вибухів снарядів, ти не падав духом. Я молилася за тебе кожен день, як тільки вміло моє дитяче серденько, аби Бог давав тобі міцне здоров’я, силу та витримку. Мій хоробрий солдате, дякую тобі за те, що я могла гратися на вулиці з друзями і мирно засипати. Не один раз тебе хотіли зламати, але ти, як Прометей, знову і знову піднімав голову і безстрашно йшов уперед визволяти листа і села.
Ти доказав усьому світові, що таких вправних солдатів, як наші немає, що українська нація нескорена, що жодному ворогові не вдасться підкорити волелюбних українців, поставити їх на коліна та перетворити на рабів. Дякую тобі, хоробрий воїне за те, що я маю щасливе дитинство під мирним небом, що Україна має майбутнє.
Пишаюся тобою солдате Перемоги, солдате світла і добра! Своїми грудьми ти захистив не тільки Україну, а її майбутнє. Ти захистив увесь світ, здолавши темні сили зла. Бажаю вам, щоб ви всі живі і здорові повернулися до своїх матерів, дружин, коханих, дітей, котрі на вас чекають . Я молюся за тебе і за Україну!
Дякую тобі!!!
Дорогий солдате! Мужній, незламний, відчайдушний воїне!
З перших днів війни ти залишив буденні справи і кинувся у пекельний бій, щоб захистити рідну землю, кожного з нас від ворожої навали. А інакше й бути не могло, адже в твоїх жилах тече козацька кров. Дякую, що ти захищав нас, і хоч як важко, нестерпно тобі було під пекучим сонцем, під проливними дощами та лютими морозами, від вибухів снарядів, ти не падав духом. Я молилася за тебе кожен день, як тільки вміло моє дитяче серденько, аби Бог давав тобі міцне здоров’я, силу та витримку. Мій хоробрий солдате, дякую тобі за те, що я могла гратися на вулиці з друзями і мирно засипати. Не один раз тебе хотіли зламати, але ти, як Прометей, знову і знову піднімав голову і безстрашно йшов уперед визволяти листа і села.
Ти доказав усьому світові, що таких вправних солдатів, як наші немає, що українська нація нескорена, що жодному ворогові не вдасться підкорити волелюбних українців, поставити їх на коліна та перетворити на рабів. Дякую тобі, хоробрий воїне за те, що я маю щасливе дитинство під мирним небом, що Україна має майбутнє.
Пишаюся тобою солдате Перемоги, солдате світла і добра! Своїми грудьми ти захистив не тільки Україну, а її майбутнє. Ти захистив увесь світ, здолавши темні сили зла. Бажаю вам, щоб ви всі живі і здорові повернулися до своїх матерів, дружин, коханих, дітей, котрі на вас чекають . Я молюся за тебе і за Україну!
Дякую тобі!!!
Юліана Колесникова, Харківський ліцей 8, 11-А клас
Бути - не бути Лютий застиг на календарі, Начебто вмить зупинилось життя. І вже летять, мов снігури, Мрії, надії, життя в небуття. Бути- не бути - вічне питання, Відповідь кожний знайде свою… Хтось зрадив вірі, заради бажання, Інші, з'єднавшись, пройшли всю війну! Пам'ять залишить те, що потрібно, Зрадників викреслить крейда життя…Наша країна задихає вільно! Тільки занадто висока ціна...
Бути - не бути Лютий застиг на календарі, Начебто вмить зупинилось життя. І вже летять, мов снігури, Мрії, надії, життя в небуття. Бути- не бути - вічне питання, Відповідь кожний знайде свою… Хтось зрадив вірі, заради бажання, Інші, з'єднавшись, пройшли всю війну! Пам'ять залишить те, що потрібно, Зрадників викреслить крейда життя…Наша країна задихає вільно! Тільки занадто висока ціна...
Волкунович Маргарита, 11 років.
Лист Захиснику! Дякую тобі, мій мужній солдате!
За те, що зберіг мою школу і хату.
За біль, що терпів, але волі не втратив.
Ти нас врятував від знущання і жахів.
Ми можем гуляти, ми можнм радіти.
Морозиво їсти, сміятись, дружити.
Мій любий і мужній Герою - Солдате
Ми будем завжди тобі честь віддавати.
За мужність і силу,
За стійкість і віру,
За те, що вберіг, захистив Батьківщину.
Одеська область, м.Подільськ.
Лист Захиснику! Дякую тобі, мій мужній солдате!
За те, що зберіг мою школу і хату.
За біль, що терпів, але волі не втратив.
Ти нас врятував від знущання і жахів.
Ми можем гуляти, ми можнм радіти.
Морозиво їсти, сміятись, дружити.
Мій любий і мужній Герою - Солдате
Ми будем завжди тобі честь віддавати.
За мужність і силу,
За стійкість і віру,
За те, що вберіг, захистив Батьківщину.
Одеська область, м.Подільськ.
Солдати, ви – герої наші,
Захисники ви нашої землі,
Очистили ви землі наші
Від «нечисті» ви навіки.
Ви – гордість наша, наша сила,
Яку зродила ця земля.
Про подвиг Ваш неоціненний
Запам`ята повік Земля.
Нехай завжди здоров`я буде
І пам`ятають подвиг люди
Як воювали усі ви
І Перемогу здобули!
Автор: Квач Карина, 12 років – читачка бібліотеки-філіалу № 3 міста Кривий Ріг
Захисники ви нашої землі,
Очистили ви землі наші
Від «нечисті» ви навіки.
Ви – гордість наша, наша сила,
Яку зродила ця земля.
Про подвиг Ваш неоціненний
Запам`ята повік Земля.
Нехай завжди здоров`я буде
І пам`ятають подвиг люди
Як воювали усі ви
І Перемогу здобули!
Автор: Квач Карина, 12 років – читачка бібліотеки-філіалу № 3 міста Кривий Ріг
За ясне сонце,
Мирний ранок,
За кожен день
Та за світанок
Я буду дякувати вам
За мирний спокій
Й чисте небо
Небес блакить,
Пташок у небі
Та по при все молю я Бога,
Щоб він відкрив Вам всі дороги,
Щоб вигнати оте все «зло»,
Яке у край наш приповзло.
Щоб вигнати нарешті з «хати»
Отого ката-супостата,
Що мову нашу хоче «вбити».
Та Ви йому вламайте «крила»,
Нехай повзе в свою «пітьму»,
Бо волю нашу не зломити,
Тіла додолу «не схилити»
Й культуру не зганьбить йому.
Бо ми – нащадки – «світу» діти
Добру і правді завжди служим,
Закону Світу не порушим
Й «свого» не будем дарувати,
Бо в нас єдина «сива мати» –
Як в запорожців славна Січ
Й ворога голови з пліч
Впадуть, як здума нас забрати
До себе у «пітьму» свою.
Та не бувать цьому ніколи,
Бо честь і гідність нам «соколи»
Відстоять завжди у бою
За Україну за свою.
А ми повіки будем вдячні
Нашим братам, синам, батькам,
Які «орду» всю подолали
І захистили землю нам.
Низький уклін Вам
Шлю, солдати.
Ми всі чекаємо на вас:
До дому швидше повертайте
У мирний той – спокійний час.
Солдати, милі мої, рідні
Я шлю великий вам привіт!
Скоріш ви ворога «розбийте»
Та повертайтесь у ті дні,
Де щастя й спокій панували,
Де мирно усі ми жили.
Нехай настане Перемога,
Така жадана для всіх нас
І Ви – захисники, герої
Повернетеся всі до нас:
До рідних всіх своїх,
Що так чекали вони Вас,
Що гіркі сльози проливали,
Молили Господа за Вас,
Що віддавали усі сили,
Щоб тільки ви живі були
І всіх святих просили щиро,
Щоб силу й мужність вам дали,
Щоб життя вам дарували
Та здоров`я на роки,
Щоб швидше Ви до нас вертались
Сміливі наші «козаки».
Назавжди Ви – герої наші,
Які спасли нас від «біди».
Навік ми будем шанувати
Та славити Вас у віки!
Автор: Квач Карина, 12 років – читачка бібліотеки-філіалу № 3 КЗК «Міська дитяча бібліотека» КМР
Мирний ранок,
За кожен день
Та за світанок
Я буду дякувати вам
За мирний спокій
Й чисте небо
Небес блакить,
Пташок у небі
Та по при все молю я Бога,
Щоб він відкрив Вам всі дороги,
Щоб вигнати оте все «зло»,
Яке у край наш приповзло.
Щоб вигнати нарешті з «хати»
Отого ката-супостата,
Що мову нашу хоче «вбити».
Та Ви йому вламайте «крила»,
Нехай повзе в свою «пітьму»,
Бо волю нашу не зломити,
Тіла додолу «не схилити»
Й культуру не зганьбить йому.
Бо ми – нащадки – «світу» діти
Добру і правді завжди служим,
Закону Світу не порушим
Й «свого» не будем дарувати,
Бо в нас єдина «сива мати» –
Як в запорожців славна Січ
Й ворога голови з пліч
Впадуть, як здума нас забрати
До себе у «пітьму» свою.
Та не бувать цьому ніколи,
Бо честь і гідність нам «соколи»
Відстоять завжди у бою
За Україну за свою.
А ми повіки будем вдячні
Нашим братам, синам, батькам,
Які «орду» всю подолали
І захистили землю нам.
Низький уклін Вам
Шлю, солдати.
Ми всі чекаємо на вас:
До дому швидше повертайте
У мирний той – спокійний час.
Солдати, милі мої, рідні
Я шлю великий вам привіт!
Скоріш ви ворога «розбийте»
Та повертайтесь у ті дні,
Де щастя й спокій панували,
Де мирно усі ми жили.
Нехай настане Перемога,
Така жадана для всіх нас
І Ви – захисники, герої
Повернетеся всі до нас:
До рідних всіх своїх,
Що так чекали вони Вас,
Що гіркі сльози проливали,
Молили Господа за Вас,
Що віддавали усі сили,
Щоб тільки ви живі були
І всіх святих просили щиро,
Щоб силу й мужність вам дали,
Щоб життя вам дарували
Та здоров`я на роки,
Щоб швидше Ви до нас вертались
Сміливі наші «козаки».
Назавжди Ви – герої наші,
Які спасли нас від «біди».
Навік ми будем шанувати
Та славити Вас у віки!
Автор: Квач Карина, 12 років – читачка бібліотеки-філіалу № 3 КЗК «Міська дитяча бібліотека» КМР
Лист
«Що я скажу солдату Перемоги»
Тому, хто поверне нам мирне небо.
Тому, хто захищає життя мільйонів, щоденно ризикуючи власним.
Тому, хто не боїться смерті, глузуючи з неї.
Тому, хто пройшов через пекло, у яке, сподіваюся, більше не повернеться.
Перш за все я хочу подякувати Тобі. Хоча мої слова подяки потонуть у тисячах інших, які Ти чутимеш кожного дня, кожної години, кожної хвилини. Усі українці воліють сказати, що ти заслуговуєш на все найкраще, хоча зараз, мабуть, мрієш лише про гарячу ванну та затишний вечір у родинному колі. Впевнена, що тиша і спокій – це все, чого тобі зараз хочеться, звичайно, окрім перемоги. Але знай – вона близько.
Колись ніхто навіть не міг уявити собі, наскільки цінними є звичні для нас речі. Власне житло, не зруйноване вибухами, блакитне небо з легкими хмаринками замість ворожих винищувачів, спів птахів замість звуку сирен, дитячий сміх замість схлипів… Останні роки нагадують моторошний сон, від якого неможливо прокинутися. Лише Ти здатен вирвати з кривавих кігтів мороку нашу країну. Лише Ти та Твої побратими одного дня назавжди закінчать це безумство. І, будь ласка, після того, як настане цей щасливий день, потурбуйся про себе. Будуй своє щасливе життя, адже ти вже збудував його для всієї України! Відвідуй найкрасивіші місця, купуй речі, про які давно мріяв, пам’ятай, що Ти на це заслуговуєш, та якнайшвидше стирай зі своєї пам’яті те пекло, яке Ти пройшов. Сподіваюся, що рани, які воно залишило на Твоїй світлій душі, скоро загоються.
Україна відновиться з попелу та руїн, лани знову шумітимуть золотим колоссям, у відбудованих хатах завжди буде світло та затишок, а з решток ворогів проростуть соняхи. І все це завдяки Тобі та тисячам твоїх побратимів. Щиро бажаю вам повернутися додому переможцями, подолати усі труднощі, які з’являтимуться на вашому життєвому шляху, відновити справедливість та принести мир на рідну землю. Я вірю у вас! Залишилося зовсім трішки!
З повагою та вдячністю…
Автор: Пацеля Ярослава – читачка бібліотеки-філіалу № 3
КЗК «Міська дитяча бібліотека» КМР,
Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг
«Що я скажу солдату Перемоги»
Тому, хто поверне нам мирне небо.
Тому, хто захищає життя мільйонів, щоденно ризикуючи власним.
Тому, хто не боїться смерті, глузуючи з неї.
Тому, хто пройшов через пекло, у яке, сподіваюся, більше не повернеться.
Перш за все я хочу подякувати Тобі. Хоча мої слова подяки потонуть у тисячах інших, які Ти чутимеш кожного дня, кожної години, кожної хвилини. Усі українці воліють сказати, що ти заслуговуєш на все найкраще, хоча зараз, мабуть, мрієш лише про гарячу ванну та затишний вечір у родинному колі. Впевнена, що тиша і спокій – це все, чого тобі зараз хочеться, звичайно, окрім перемоги. Але знай – вона близько.
Колись ніхто навіть не міг уявити собі, наскільки цінними є звичні для нас речі. Власне житло, не зруйноване вибухами, блакитне небо з легкими хмаринками замість ворожих винищувачів, спів птахів замість звуку сирен, дитячий сміх замість схлипів… Останні роки нагадують моторошний сон, від якого неможливо прокинутися. Лише Ти здатен вирвати з кривавих кігтів мороку нашу країну. Лише Ти та Твої побратими одного дня назавжди закінчать це безумство. І, будь ласка, після того, як настане цей щасливий день, потурбуйся про себе. Будуй своє щасливе життя, адже ти вже збудував його для всієї України! Відвідуй найкрасивіші місця, купуй речі, про які давно мріяв, пам’ятай, що Ти на це заслуговуєш, та якнайшвидше стирай зі своєї пам’яті те пекло, яке Ти пройшов. Сподіваюся, що рани, які воно залишило на Твоїй світлій душі, скоро загоються.
Україна відновиться з попелу та руїн, лани знову шумітимуть золотим колоссям, у відбудованих хатах завжди буде світло та затишок, а з решток ворогів проростуть соняхи. І все це завдяки Тобі та тисячам твоїх побратимів. Щиро бажаю вам повернутися додому переможцями, подолати усі труднощі, які з’являтимуться на вашому життєвому шляху, відновити справедливість та принести мир на рідну землю. Я вірю у вас! Залишилося зовсім трішки!
З повагою та вдячністю…
Автор: Пацеля Ярослава – читачка бібліотеки-філіалу № 3
КЗК «Міська дитяча бібліотека» КМР,
Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг
*Твій славний подвигу, Солдате,
Ми будем прославляти у віках!
Як син та батько, друг та брате
За волю й мир боролись у полях.
Як стояли Ви на захисті кордонів,
Оберігаючи країну Ви свою.
Як ворогів десятки ешелонів,
Поклали у нерівному бою.
Так хай цвіте у квітах Ваша доля,
Здоров`я й щастя поруч завжди йдуть.
І подвиг височіє як тополя,
А рідні й близькі щастя Вам несуть.
Автор: Пацеля Мирослава – читачка бібліотеки-філіалу № 3КЗК «Міська дитяча бібліотека» КМР, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг
Ми будем прославляти у віках!
Як син та батько, друг та брате
За волю й мир боролись у полях.
Як стояли Ви на захисті кордонів,
Оберігаючи країну Ви свою.
Як ворогів десятки ешелонів,
Поклали у нерівному бою.
Так хай цвіте у квітах Ваша доля,
Здоров`я й щастя поруч завжди йдуть.
І подвиг височіє як тополя,
А рідні й близькі щастя Вам несуть.
Автор: Пацеля Мирослава – читачка бібліотеки-філіалу № 3КЗК «Міська дитяча бібліотека» КМР, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг
Есе «Війна змінила мою країну раз і назавжди»
Двадцять четверте люте змінило мою країну і її жителів раз і назавжди.
Прокинувшись вранці, першим що я побачила було заплакане мамине обличчя. Я не розуміла що відбувається, була зовсім не зорієнтованою та наляканою словами «війна», «обстріли» чи «повітряна тривога». Згадуючи події того дня, становиться моторошно від розуміння реальності того що відбувалося. До останнього я надіялась що це дуже поганий жарт, чи якась помилка. Мої останні надії зруйнували десятки дзвінків на мамин телефон від родичів та знайомих. В той день в школу я так і не пішла, а контрольну котру ми мали там виконати, зосталася забутою. Озираючись назад, розумієш, наскільки все неправильно.
Дітлахи які ще навіть не закінчили садочок, не повинні дізнаватись що таке війна на власному досвіді. Не повинні переїжджати зі своєї батьківщини в іншу країну, бо є загроза їх життю. Не повинні боятися заснути чи плакати від страху перед сусідньою країною, тим паче яка раніше звалася нашими братом. Проте це життя, і ти дійсно ніколи не знаєш що може статися у наступну мить. Звісно, війна це страшно, але коли в тебе є непорушна віра в краще, стає легше. Починаючи з двадцять четвертого лютого і продовжуючи до сих пір, на всі сто я вірю в ЗСУ та в Бога. Молюся аби це закінчилося, аби українці могли не переживати що буде завтра. Якби не ЗСУ, то навіть уявити що було б не хочеться. Якби не вони, моє місто можливо було б зруйноване та окуповане.
Мені здається що віра українців і є найголовнішою зброєю. Так, ми були налякані, проте взяли себе в руки і не дали загарбати нашу країну. Тому що українська нація завжди була не зламною, була готова боротися за своє та вірити у краще.
Зосталося лише дочекатися дня коли я прокинусь, а переді мною стоятиме мама з посмішкою, і словами через які виступлять сльози щастя: «Війна закінчилась, доню. Ми перемогли».
Анна Подлєсна, 13 років Кіровоградська область
Місто Кропивницький Бібліотека-філія № 5
Двадцять четверте люте змінило мою країну і її жителів раз і назавжди.
Прокинувшись вранці, першим що я побачила було заплакане мамине обличчя. Я не розуміла що відбувається, була зовсім не зорієнтованою та наляканою словами «війна», «обстріли» чи «повітряна тривога». Згадуючи події того дня, становиться моторошно від розуміння реальності того що відбувалося. До останнього я надіялась що це дуже поганий жарт, чи якась помилка. Мої останні надії зруйнували десятки дзвінків на мамин телефон від родичів та знайомих. В той день в школу я так і не пішла, а контрольну котру ми мали там виконати, зосталася забутою. Озираючись назад, розумієш, наскільки все неправильно.
Дітлахи які ще навіть не закінчили садочок, не повинні дізнаватись що таке війна на власному досвіді. Не повинні переїжджати зі своєї батьківщини в іншу країну, бо є загроза їх життю. Не повинні боятися заснути чи плакати від страху перед сусідньою країною, тим паче яка раніше звалася нашими братом. Проте це життя, і ти дійсно ніколи не знаєш що може статися у наступну мить. Звісно, війна це страшно, але коли в тебе є непорушна віра в краще, стає легше. Починаючи з двадцять четвертого лютого і продовжуючи до сих пір, на всі сто я вірю в ЗСУ та в Бога. Молюся аби це закінчилося, аби українці могли не переживати що буде завтра. Якби не ЗСУ, то навіть уявити що було б не хочеться. Якби не вони, моє місто можливо було б зруйноване та окуповане.
Мені здається що віра українців і є найголовнішою зброєю. Так, ми були налякані, проте взяли себе в руки і не дали загарбати нашу країну. Тому що українська нація завжди була не зламною, була готова боротися за своє та вірити у краще.
Зосталося лише дочекатися дня коли я прокинусь, а переді мною стоятиме мама з посмішкою, і словами через які виступлять сльози щастя: «Війна закінчилась, доню. Ми перемогли».
Анна Подлєсна, 13 років Кіровоградська область
Місто Кропивницький Бібліотека-філія № 5
Мойсенець Максим, 13 років.
Дорогий солдат!
Ти мені, як старший брат!
Я щодня молюся Богу,
Щоб надав він допомогу.
І тобі, і побратимам,
І братам, і сестрам милим.
Щоби ви були сміливі,
Сильні, мужні та вродливі.
Щоб змогли ви подолати
Того звіра, що прийшов до моєї хати.
Бий же ворога, мій брат!
Захищай нас із сестрою.
Прийде перемоги час - Ми зустрінемось з тобою!
Слава Україні та її захисникам!
Одеська область, Подільський район, село Новоселівка.
Дорогий солдат!
Ти мені, як старший брат!
Я щодня молюся Богу,
Щоб надав він допомогу.
І тобі, і побратимам,
І братам, і сестрам милим.
Щоби ви були сміливі,
Сильні, мужні та вродливі.
Щоб змогли ви подолати
Того звіра, що прийшов до моєї хати.
Бий же ворога, мій брат!
Захищай нас із сестрою.
Прийде перемоги час - Ми зустрінемось з тобою!
Слава Україні та її захисникам!
Одеська область, Подільський район, село Новоселівка.
Барабаш Поліна, 13 років.
« Що Я скажу Солдату Перемоги»
Я дякую тобі, Солдате Перемоги,
За все, що виніс на своїх плечах
За те, що боронив наш край від орків
Бо ти герой... Таким ти був весь час!
Ти спав в окопах, терплячі негоду
Ти бачив страх в очах дітей своїх
Але ти мужньо йшов до Перемоги
Бо ти герой... Схиляюсь я до ніг!
Я кожну ранку сонечком промию
Я буду вітром шепотіть слова,
Щоб ти живим, здоровим повернувся
Тебе чекає вдома вся твоя рідня.
За ту відвагу, що тобі довелось,
На полі бою винести в собі
Я помолюсь за тебе, Переможець.
Бо ти герой... Я дякую тобі!
Одеська область , Подільський район, село Чубівка
« Що Я скажу Солдату Перемоги»
Я дякую тобі, Солдате Перемоги,
За все, що виніс на своїх плечах
За те, що боронив наш край від орків
Бо ти герой... Таким ти був весь час!
Ти спав в окопах, терплячі негоду
Ти бачив страх в очах дітей своїх
Але ти мужньо йшов до Перемоги
Бо ти герой... Схиляюсь я до ніг!
Я кожну ранку сонечком промию
Я буду вітром шепотіть слова,
Щоб ти живим, здоровим повернувся
Тебе чекає вдома вся твоя рідня.
За ту відвагу, що тобі довелось,
На полі бою винести в собі
Я помолюсь за тебе, Переможець.
Бо ти герой... Я дякую тобі!
Одеська область , Подільський район, село Чубівка
Дегтяренко Артем. Одеська область, Подільський район, село Коси.
Війна – найбільше лихо для людини Вона приносить невимовний біль.
Несе на своїх крилах тугу, плач дитини
Та невгамовний смуток всіх батьків
Вступають добровольці в ЗСУ,
Там зброя в них надійний друг
І кожен хто стоїть на варті,
Стоїть, щоб ми могли спокійно спати.
Від всього серця, дякую тобі Солдате!
Нехай здоров'я, сили та наснага
Допомогають у подальшому житті.
Щоб у майбутньому розквітла Україна
І квітли з нею її доньки і сини.
Війна – найбільше лихо для людини Вона приносить невимовний біль.
Несе на своїх крилах тугу, плач дитини
Та невгамовний смуток всіх батьків
Вступають добровольці в ЗСУ,
Там зброя в них надійний друг
І кожен хто стоїть на варті,
Стоїть, щоб ми могли спокійно спати.
Від всього серця, дякую тобі Солдате!
Нехай здоров'я, сили та наснага
Допомогають у подальшому житті.
Щоб у майбутньому розквітла Україна
І квітли з нею її доньки і сини.
