Ти знаєш, солдате, мій тато не вдома
Він дзвонить не часто, а в голосі втома.
Він нам обіцяє - повернеться скоро
І ми усі разом піднімемось в гори.
Матуся моя ж вона майже не плаче
Бо каже, що сльози то все до невдачі.
Лиш нас обіймає, цілує частіше
І мріє побачити тата скоріше.
Сестричка дорослою стала раптово
На мене прикрикує часом суворо,
Що я бешкетую, але неодмінно
Роботу свою зроблю я сумлінно.
Про себе сказати мені так непросто,
Не знаю, дитина я ще, чи маленький дорослий?
Про іграшки годі мені пам'ятати
Бажаю лиш тата скоріше обійняти!
Себе бережи, де б не був ти, солдате,
Вертайся живим та здоровим, козаче!
До рідного дому, до доні, до сина
Бо це є найбільше бажання дитини.