Наша бібліотека надзвичайно багата на гостей. Скільки до нас приходило відомих людей! Але сьогодні я хочу розповісти про людину, особистим знайомством з якою дуже пишаюся.
Про нього знають не всі українці, хоча він зробив дуже багато для промоції нашої країни у світі. Це – Леонід Каденюк, перший космонавт незалежної України. Людина, завдяки якій у космосі побували наш прапор та герб, двічі звучав гімн нашої держави. Дуже багатогранна особистість. За освітою був льотчиком-випробувачем, став космонавтом і у польоті виконував роль науковця-біолога.
Незважаючи на всі свої регалії та заслуги, у житті та спілкуванні Леонід Костянтинович був надзвичайно скромною людиною, у нього не було охорони, містом він пересувався громадським транспортом. Герой України ніколи не відмовлявся від зустрічей із дітьми. Для нього не було проблемою поїхати поспілкуватися із дітьми спеціальної школи № 5 ім. Я. Батюка, де навчаються діти із проблемами зору, або у звичайну школу на Борщагівці.
Декілька разів він приїжджав на зустрічі у бібліотеку. І кожен раз наш актовий зал був ущент заповнений бажаючими послухати «справжнього космонавта». А пан Леонід не тільки розповідав, а й терпляче відповідав на всі запитання – від деталей перебування у космосі («А як ви спали?», «А що ви їли?», «А як ви ходили в туалет?») до зовсім філософських («Чи бачили ви Бога у космосі?», «Чи змінилося ваше ставлення до життя та людей після польоту?»). Кожна така зустріч була неабияким мотиватором для присутніх – перед ними стояла людина, яка народилася у невеличкому селі Чернівецької області, але мріяла підкорити небо – і досягла свого.
А вже у приватних бесідах Леонід Костянтинович розповідав, що таке підготовка у радянському загоні космонавтів, які випробування доводилося пройти. Наприклад, потрібно було декілька днів провести на самоті у повністю звукоізольованій кімнаті, де, крім твого власного голосу, не було більше жодних звуків. Дехто із цієї кімнати потрапляв одразу в божевільню… Або про нелюдські навантаження на центрифузі, після яких крізь шкіру проступала кров.
А ще космонавт розповідав, що після польоту по-іншому почав ставитися до нашої планети, її природи. Його вразив вигляд Землі з космосу, її краса. З того часу він робив усе, щоб зберегти планету, щоб вона завжди залишалася такою ж прекрасною.
Я вирішила розповісти про цю чудову людину саме зараз, у січні, напередодні дня народження та дня смерті Леоніда Каденюка, аби вкотре нагадати про нього, його заслуги перед Україною. Мрійте, працюйте – і ваші бажання обов’язково здійсняться!
Наталія Невмержицька
